четвер, 12 лютого 2004 р.

Газета Високий Замок "Теплова революція у нашому домі" (12 лютого 2004 р.)


Унікальний винахід львівського підприємця дозволить Україні щорічно економити газ на щонайменше 20 мільярдів гривень. А її громадянам – отримати в сім разів більше тепла і зберегти здоров’я.




У ці морозні дні, напевно, кожний господар стежить за лічильником: скільки там газу нагоріло? Всім хочеться, щоб у квартирі було тепло і щоб дешево.

Коли мій давній знайомий, а тепер львівський підприємець Олександр Єкімовських сказав, що придумав пальник для газової плити, який не тільки економить голубе паливо, а й дає у сім разів більше тепла, я спочатку не дуже повірила. Недарма ж кажуть, що немає пророка у своїй вітчизні. Правда, я знала Олександра як людину невгамовну, допитливу, ініціативну, він завжди носився зі всілякими проектами, планами. П’ятнадцять років тому організував фірму “Львівські сувеніри”, виготовляв різні керамічні вироби, пам’ятні медалі, рицарське спорядження. Щоб випалювати зразки з фарфору, сконструював мініатюрну піч прямо на газовій плиті. Це було шість років тому. І тоді помітив, що метал, який він застосовував при цьому, не тільки нагрівається до температури 1350 градусів, а й випромінює потужні інфрачервоні промені, тобто дає значно більше тепла, ніж звичайна конфорка.

Ось я в квартирі Олександра, яка знаходиться на першому поверсі над підвалом. Вхід у кухню прямо з двору. У кімнатах, як у кожному старому львівському будинку, – газові печі. Сама живу в подібному помешканні і знаю, як нелегко обігріти таку квартиру. Але, незважаючи на суворі морози, у квартирі Олександра тепло. На кухні взагалі не було жодного обігрівача, окрім одного пальника на кухонній плиті, який горів дивним червоногарячим кольором і від якого йшло потужне тепло. Оце й було ноу-хау Олександра. Розпечений металевий диск, який замінив звичайну газову конфорку, водночас був потужним інфрачервоним випромінювачем.

- Це є справді домашнє сонце, - каже Олександр Анатолійович, пропонуючи мені потримати руку збоку від пальника і порівняти зі звичайним пальником, від якого тепло йшло лише вгору. А тут приємне тепле повітря, як від сонечка, йшло в усі боки.

- Незвичність цього пальника полягає у тому, що він виготовлений з металу, який не боїться ні кисню, ні вогню і є каталізатором повного згоряння природного газу, - пояснює зміст свого винаходу мій співрозмовник. - Завдяки чому досягається ефект каталітично-ламінарного згоряння газу. Саме таке згоряння перетворює газ у теплове інфрачервоне випромінювання. Якщо поставити чайник на таку конфорку, то для його закипання потрібно удвічі менше газу і часу, а тепла виділяється у сім разів більше. Якщо ці величини перевести у гроші, то для порівняння скажу, що на звичайних, нині діючих конфорках довести до кипіння 1 літр води коштує удвічі дорожче і удвічі триваліше за часом. На моїй за ці гроші можна закип’ятити 2,5 літра води і одночасно обігріти кухню у сім разів швидше.

Ефективність згоряння газу на цій конфорці майже стовідсоткова, а шкідливих речовин при цьому виділяється мінімально. У той же час звичайні конфорки, які стоять на наших кухнях, виділяють утричі більше шкідливі для здоров’я сажу і чадний газ СО. На жаль, за словами Олександра Єкімовських, в Україні і надалі випускають вітчизняні газові плити за старими стандартами СРСР, які споживають багато газу, який при цьому, згоряючи на 50-60 відсотків, виділяє багато СО. А “пальник Єкімовських” відповідає міжнародним екологічним нормам, які відомі під назвою “Голубий ангел”. На думку автора винаходу, Україні треба перейти на випуск екологічно безпечної продукції, інакше наші товари (маємо на увазі газові плити) і надалі не будуть конкурентоспроможними з зарубіжними виробами. До того ж варто подумати і про здоров’я самих українців, особливо жінок, дітей, які багато часу проводять на кухнях, вдихаючи шкідливі продукти неповного згоряння природного газу. А новий пальник ще й випромінює лікувальні інфрачервоні промені.

Фахівці з університету ім.Івана Франка та університету “Львівська політехніка” провели низку замірів випромінювання, які підтвердили: газовий теплогенератор Єкімовських економічний, потужний, екологічний та надійний.

Завідувач кафедри фізичної і колоїдної хімії Львівського університету ім. Ів. Франка, професор Євген Ковальчук наголошує, що, за попередніми розрахунками, встановлення “пальників Єкімовських” на газових плитах заощадить 660 мільйонів гривень при кип’ятінні лише 10 літрів води на кожного жителя України за рік. А якщо врахувати, що кожна людина використовуватиме 300 літрів доведеної до кипіння води на рік, то економія газу становитиме 20 мільярдів гривень. Не кажучи вже про економію часу. А ще й до того збереже здоров’я людям. Вчені одностайні в тому, що цей винахід заслуговує великої уваги і його необхідно якнайшвидше впроваджувати в життя.

А тим часом львівський винахідник свій газовий теплогенератор вже запатентував і розробив кілька десятків промислових зразків не лише на кухонні плити та печі, а й на водонагрівачі, котли, на всі прилади, які живляться газом. Щоб задовольнити масовий попит на свій теплогенератор, Олександр Єкімовських при підтримці львівських бізнесменів готує до запуску завод з випуску незвичайних пальників. Окрім того, надійшли йому пропозиції і від підприємців з інших областей. За два місяці заплановано випустити перший мільйон теплогенераторів. Пальник для кухонних газових плит коштуватиме 15 гривень, він окупиться уже за місяць. Готується винахідник виконати і державне замовлення - встановити свій пристрій на одній з теплоелектростанцій і в котельнях комунального господарства міст України.

Планує Олександр Єкімовських відкрити у Львові міжнародний центр впровадження нових технологій “Академія”, де діятиме виставка всіх типів газотеплогенераторів і де кожен зможе наочно пересвідчитися у перевагах його пальників і вчитися, як їх встановлювати.

Це справді загальнодержавна справа. Адже відомо, що запасу газу у світі залишилося на п’ятдесят років. А економічний пальник Єкімовських зможе цей термін збільшити удвічі...

Автор: Людмила Володимирівна Полевська (раптово померла 7 квітня 2017 р)


Відійшла у засвіти журналістка Людмила Полевська, яка казала: Хороша людина – це професія.Сьогодні, у день Благовіщення Пресвятої Богородиці, відійшла у вічність журналіст Людмила Полевська, яка багато років пропрацювала у львівській газеті «Високий Замок», писала на медичну тему.Її колега Борис Козловський, який працював впродовж багатьох років з Людмилою Полевською у газеті «Високий Замок», згадує: «Коли на Львівщині перемогла демократична влада, то Людмила Володимирівна була серед тих журналістів, які відразу прийняли нову національно-патріотичну, демократичну владу. Вона брала активну участь у перереєстрації компартійної газети «Львовская правда» у газету «Високий Замок». Колись Людмила Володимирівна займалася плаванням, очевидно, на її здоров’я вплинула передчасна смерть чоловіка Олександра, з яким жила душа в душу. Вона часто його згадувала. Коли ми з нею дискутували на релігійні теми, то вона казала, що важливо ходити до церкви, але значно важливіше намагатися жити за Божими заповідями. І вона дотримувалася цих заповідей. Час від часу я їй казав таке: «Хороша людина – це не професія», на що вона відповідала: «Хороша людина – це професія. На жаль, не дуже поширена».Борис Козловський висловив думку львівської журналістської спільноти: «Людмила Полевська була глибоко порядною людина, яка не любила фальші, – йшла на компроміси, але лицемірства не терпіла. Її основна тема була медична, і ми її жартома називали «народною цілителькою». Вона давала різні поради, домовлялася з лікарями, щоб допомогти людям. Але останнім часом не займалася своїм здоров’ям, в неї був підвищений артеріальний тиск, переживала гіпертонічні кризи».Борис Козловський також зазначив, що Людмила Володимирівна ніколи не відмовляла студентам-практикантам у допомозі, завжди поралася з ними як мама, дуже терпеливо їх виховувала.Журналіст Юрій Боруцький, – теж колега Людмили Полевської, – написав у Фейсбуці: «Сьогодні у день Благовіщення Господнього відійшла у кращий світ Полевська Людмила Володимирівна, моя давня товаришка і знайома, з якою добре працювалося, писалося, яка мала завжди свою думку і висловлювала її незалежно від того, чи газетою керували партократи чи демократи. Ерудована і начитана «тьотя Поля», як мило називали її співробітники, завжди знаходила час для приємних спогадів і прикладів вирішення питань із свого власного життя. Вона виховала чудового сина Андрія, любила невістку і виховувала внучка. Але, на жаль, настав час, і тепер ЇЇ душа на небі, бо сьогодні свято Благовіщення... як це не парадоксально звучить, але і в Благий день бувають сумні звістки... Згадуючи Людмилу Володимирівну із сигареткою в руках і горнятком чаю, пишу і кажу, вибачте, прощайте, сумую, спочивайте з Богом....».Головний редактор IA ZIK Тетяна Вергелес: «Людмила Володимирівна Полевська була тим світлом, яке робить журналістську професію гідною, дуже людяною. Працювала з нею у «Високому Замку» – дослухалася до її порад, вчилася у неї, у складні хвилини знаходила підтримку й розуміння. Була мені за старшу сестру. З нею завжди було цікаво: залюблена у хороші книги, ерудована, енергійна, діяльна, шляхетно проста – вона своїм прикладом надихала, вчила, попри всі труднощі, не здаватися, любити життя, з розумінням ставитися до людських дивацтв і вибриків. Людмила Полевська не мала урядових нагород, високих відзнак. Але саме такі як вона становлять честь і совість української журналістики".Низькій уклін і світла пам’ять чудовій людині Людмилі Володимирівні Полевській. Щирі співчуття рідним та близьким.Похорон відбудеться завтра, 8 квітня, о 12.00 з нового ритуального залу на вул. Пекарській, 52.

Немає коментарів:

Дописати коментар