вівторок, 4 вересня 2012 р.

«ЗАГУБЛЕНИЙ» ДАРУНОК ПРЕЗИДЕНТУ

Десь з місяць тому мені подзвонив приятель - відомий львівський винахідник Саша Єкимовських і зажадав, щоб я відкрив його сайт, прочитав один лист і висловив свою думку.
Перед тим, як перейти до самого листа, розповім трохи про Сашу. У 2006 нас з ним познайомила  красуня Мілечка Подляшецька, тодішній ноч. орг. відділу Львівської ОДА. Перед Майданом і під час Майдану вона була головою міської організації «Батьківщини». Я ж з початку «Батьківщини» у Львові, був членом районного бюро, координатором по зв'язкам з іншими опозиційними партіями і, звичайно, фаном Мілечкі. Коли Іван Денькович провів переворот в обласній «Батьківщині» і ветеранів партії замінив перебіжчиками з партій попередньої влади, він виключив Мілю з партії. Я надрукував про це в тижневику «2000», за що і був  виключений з партії. Партії, яку разом з героєм соціалістичної праці, ректором Дніпропетровського університету Володимиром Пріснякова і ветеранами-фронтовиками, створював мій батько-професор історії цього ж університету, медієвіст зі світовим ім'ям - Василь Сиротенко.
    У пику Деньковичу, новий губернатор - Петро Олійник, колега Мілі по виборчому блоку, призначив її нач. оргвідділу ОДА. Вона ж запросила мене позаштатним консультантом з технічних питань.


    Коли до неї на прийом прийшов Саша Єкимовських і став сипати зарозумілими технічними термінами, вона подзвонила мені і попросила терміново прийти. Ось так я і познайомився з Сашком. Він чистокровний росіянин. Народився в «російської Силіконовій Долині» - в робочому містечку Уралмаша в Єкатеринбурзі. Як і будь-який радянський хлопчисько тих років мав можливість після занять займатися в гуртках «Юний технік», «Юний фотограф», «Юний авіамоделіст». Його кольорові фотографії демонструвалися не на одній виставці, як і виконані в карбуванні зображення  кораблів. http://s019.radikal.ru/i634/1208/33/6fbdd4c7817b.jpg  
Після школи вступив до залізничного технікуму. Після його закінчення, коли прийшов час йти в армію, начитавшись Валентина Пікуля, попросив направити до  Тихоокеанського флоту. Там потрапив у навчальний загін підводного плавання, при якому організували першу в СРСР школу мічманів для атомних підводних човнів. Школа мічманів для атомних підводних човнів була солідніше нинішніх провідних українських або російських вузів. Саша фактично отримав вищу освіту і знання на рівні вищого технічного училища ім. Баумана.
    Після закінчення служби у флоті Саша не в Свердловськ повернувся, а переїхав до матері, яка завідувала паспортним столом у Львові. Мати спала і бачила його в міліцейській формі. Адже в радянські часи міліціонери охороняли людей, а не бандитів, і міліціонером бути було престижно. Сашкові теж хотілося піти в міліцію, та тільки зарплати у міліціонерів були дуже низькими, а Саша вже думав про сім'ю. Ось і влаштувався він бригадиром електриків на Львівську залізницю. Адже залізниця з часів Наркома Кагановича була державою в державі. Причому дуже багатою державою. Саша на тій невеличкій посади отримував стільки ж, скільки підполковник міліції.
Але і міліцейська робота не залишилася порожньою мрією. У той час широкий розмах одержав рух добровільних народних дружин. За дорученням міськкому комсомолу, на основі такої дружини при ж / д він організував оперативний загін по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності. З 1979 і по 1989 рр.. він командир комсомольського оперативного загону дружинників БХСС. При цьому одночасно і при комітеті комсомолу Львівської залізниці, і при Залізничному РК ЛКСМУ і при Львівському ГК ЛКСМУ, а також при Львівському виконавчому комітеті та УВС Львова. Його тут же рекомендували в партію і з 1980 він член КПРС. Начальником штабу (за рекомендацією тодішнього комсорга Львівської Політехніки Олександра Шлапака) міськком ВЛКСМ призначив Андрія Скорохода з тією ж Політехніки. Вони швидко стали кращими друзями. Їх загін у короткий час став кращим в районі, потім в місті, а після того, як він вийшов на перше місце в Союзі, потрапив на сторінки центральних газет http://i065.radikal.ru/1208/fd/d143dd0868b8.jpg  і телеекран.
На жаль, та робота в оперзагін закінчилася для нього трагедією. Десь в 1988 вони організували засідку біля м'ясокомбінату. Злочинець з мішком м'яса став тікати на машині. Саша кинувся на дах машини, вчепившись за борти. Злочинець на великій швидкості, на повороті трамвайних колій, скинув Сашу  і зник. Саша отримав сильну травму голови, після якої вже ні в оперзагін, ні на залізниці працюватимуть не можна було. «Саме тоді я  «прокинувся» винахідником. Мені перепало більше, аніж Ньютону від яблука, - жартує Олександр. - Довелося оформити інвалідність і зайнятися тим, що раніше вважав за хобі, - сувенірами і винаходами. У 1989 році заснував сувенірне виробництво. Ми виготовляли настільки точні копії, що в середньовіччі мене б спалили на багатті. Раритетні речі з Ермітажу я зробив дешевими, доступними для кожного. А один з моїх винаходів обіцяє людству нове покоління оргтехніки. Це технологія високоточного тривимірного об'ємно-графічного рельєфоутворення. За допомогою цієї технології можна виготовити кліше для поліграфії, офісні печатки, художні печатки. Не тільки для себе особисто, але і у монетних дворах, ювелірних фабриках і в майстернях http://s48.radikal.ru/i122/1208/c8/177aa6ff2759.jpg . Швидко і дешево виробляти форми, моделі-оригінали майбутніх монет, медалей, орденів, знаків та ювелірних прикрас. »
    Потім він винайшов малогабаритне потужне джерело живлення для кварцових ламп. За свій рахунок купив 50 кварцових ламп, створив з них малогабаритні кварцові випромінювачі і подарував їх львівським лікарням, в тому числі і туберкульозному диспансеру. Побувала в тому диспансері німецька делегація. Німці замовили Саші велику партію цих випромінювачів.
    А потім знаменитий доктор-стоматолог Евальд Варес, який орендував тоді для свого науково-впроваджувального центру приміщення у ВНДІ сплавів «КАРАТ» попросив Сашу модифікувати піч для відливання металокерамічних протезів. Саша блискуче впорався з цим завданням, а замість грошей за роботу попросив віддати йому обрізки пластинок, що застосовувалися для виготовлення тих зубних протезів. Справа в тому, що тоді Варес якраз шукав дешевий сплав для виготовлення імплантатів зубів. Платівки ті були з майже сотні різних сплавів.
    Коли Саша винайшов технологію виробництва кераміки типу знаменитої кераміки англійської фірми "WEDGEWOOD WEAR" і німецької фірми "MEUSSEN", йому для відпалу знадобилася дуже висока температура. Крім звичайної побутової газової печі в його розпорядженні не було нічого. Ось тоді, експериментуючи з пластинками, отриманими у Вареса, він і знайшов сплав для насадки на газовий пальник, яка забезпечувала необхідну температуру в 12000 С.
    Ось цим насадкам він і присвятив останні 10 років. Ці каталітичні насадки, перетворюють конвективну передачу теплоенергії палаючого газу ще і в променеву. Це дозволяє в кілька разів збільшити теплотворну здатність газу, що згорає в топках котлів.
Ні, Саша не переключився виключно на ці насадки. Він винайшов суперефективні і наддешеві конструкції парогазоводотурбін. Його фірма пропонує власні:
1.Мінігідроелектростанціі, що не мають аналогів у світі, потужністю від 3 до 1 млн. кВт / годину, для річок, річечок і струмків.
2.Газоелектростанціі і газогідроелектростанціі, що не мають аналогів у світі, потужністю від 100 до 1 млн. кВт\ годину для недебетних свердловин.
3.Водно-вугільні електростанції, які не мають аналогів у світі, потужністю від 100 до 1 млн. кВт / годину для вугільних шахт.
4.Не мають аналогів у світі конструкції Вітроелектрогенератори і ветрогідрогенераторов потужністю до 1000 кВт / годину, а також ветрогидроэлектрогенераторы потужністю від 100 до 1 млн. кВт / годину.
5.Портатівная установка для перетворення будь газової суміші, що містить вуглевод в метан.
    Все це є. Але тільки у вигляді працюючих моделей, та комерційних пропозицій. Для виготовлення промислових установок і електростанцій потрібен дозвіл сотень голодних чиновників. На цю чиновницьку череду і грошей Ахметова не вистачить.
Найкраще це ілюструє стан з впровадженням Сашиних каталітичних насадок на газові пальники. Я особисто брав участь у проведенні їх випробувань в котельній Ратуші http://s45.radikal.ru/i108/1208/8d/b7f6e020356e.jpg  і заводу залізобетонних виробів. Тоді комісії, до складу яких входили вчені з Львівського національного університету «Львівська Політехніка» та Київського госпрозрахункового підприємства «сертифікаційно-випробувальний центр обігріваючих пристроїв», а також представник Львівтеплоенерго, підтвердили високу ефективність застосування Сашиних насадок на газові пальники. З цими результатами Саша і поїхав у Київ до «Жінки з косою і вся в білому».  Він запропонував Прем'єру за невеликі гроші протягом 2-3 років модернізувати усі наявні в житлокомунгоспі 170000 котлів ВндіСТу, з доведенням їх к.к.д. до 0,92.
    На наступний день на засіданні Кабміну Черкашин, який куриував це питання, звернувся до «Жінки косою і вся в білому» з проханням виділити 65 млн. гривень для модернізації котелень. Вона з посмішкою кинула - «без проблем» і тут же викликала міністра промполітики і в.о. Міністра фінансів. Міністр промполітики гаряче підтримав пропозицію модернізації котелень, адже вони вже давно вимагали модернізації котелень, а от в.о. міністра фінансів заявив, що ця модернізація не передбачена бюджетом і він не має права виділити на неї ні копійки. «Що ж, бюджет є бюджет» - махнула косою прем’єрша і на цьому все закінчилося ...
    Коли Саша повернувся до Львова, то виявилося, що той акт випробувань зник, а замість нього з'явився інший, зовсім з іншими цифрами. Львовтеплоенергно, замість того, щоб надати Саші допомогу в модернізації своїх котелень, оголосило йому війну. Саша прийняв виклик. Він все ж фахівець, а не базіка-чиновник з купленим дипломом. Через суд він змусив КРУ провести перевірку Львівтеплоенерго. Перевірка показала мільярдні розкрадання. Цей акт перевірки Саша передав особисто в руки тодішньому першому заступнику прокурора міста. Як ви розумієте, де великі розкрадання, там великі хабарі. Загубився десь у прокуратурі той акт. Що ж, копію того акту передав Саша в Генпрокуратуру. Досі там роздумують, коли приступити до його перевірці. Ось тоді і пішов Саша на той крок, про який і попросив мене висловити свою думку. Він написав листа Президенту. Зацитую його повністю:
Президенту України Януковичу Віктору Федоровичу

Дарча

    Шановний Вікторе Федоровичу, у зв'язку з тим, що в нашій країні простій людині неможливо боротися з бюрократією та корупціонерами від влади, я прийняв рішення подарувати Вам, як порядній, чесній людині і Президенту України, в честь 21 річниці незалежності України, свій патент «Модернізація теплокотельного обладнання України, для забезпечення газоенергоcбереження та енергоефективності в теплоенергогенераціі комунального господарства України », при виробництві якого в ЖКГ та АПК України економія газу може скласти до 30%.
    Десять років, я намагаюся впровадити свій винахід в Україні, вся бюрократична машина, знизу доверху, вставляє мені палиці в колеса, перешкоджаючи своїми діями і бездіяльністю впровадженню моєї технології. Знаючи Вас, як грамотного, сильного президента і сильного реформатора, який зможе перебити хребет цій бюрократичній системі в Україні, я розраховую на Вас, що Ви своєю енергією і Вашої політичною волею доведете розпочате мною справу до логічного кінця, тобто зробите Україну енергетично незалежною і процвітаючою державою.
Народ України вірить в Вас, як у гідного Президента України. Тільки Ви зможете зробити Україну сильною і конкурентноздатною державою. Тільки Ви, Вікторе Федоровичу, можете своїм особистим прикладом показати чиновникам, як бути локомотивом технічного прогресу.
Мій подарунок Вам, як Президенту України я впевнений, буде використаний Вами на благо України і українського народу.
Так само я хочу, що б мій приклад наслідували  всі винахідники України, які, так само як і я, не можуть впоратися з такими ж перепонами при впровадженні своїх винаходів і НОУ-ХАУ. Думаю, що гідних винаходів в Україні більш ніж достатньо. Доцільно влаштувати конкурс під Вашим особистим патронатом на перспективні і вдалі винаходи українських винахідників для фінансування впровадження винаходів переможців в ЖКГ та АПК України.
    Для вищесказаного Вам достатньо величезного особистого досвіду господарника і професіоналізму Вашої команди. Додаю Вам всі свої звернення за 10 років до нашої влади і їх відписки мені. З них Ви зрозумієте, як непросто українському винахіднику домогтися цілей життєво важливих і необхідних для України.
    Це моє звернення прошу вважати як офіційне та юридично обгрунтоване, тому я виставляю його на своєму особистому сайті на трьох мовах для оприлюднення.
У письмовому вигляді цю мою дарчу Вам, Вікторе Федоровичу, про передачу у Вашу власність патенту від 10.06.2010 року:
(19) UA (11) 50630 (13) U
MПК (2009)
(51) F23D 14/12
я висилаю на адресу адміністрації Президента України.

Бажаю Вам здоров'я, сил і довгих років життя на благо України.
Так само бажаю успіхів Вашій професійній команді в реалізації всього задуманого Вами.

З повагою,
- Винахідник Олександр Єкимовських (підпис)

Перелік документів, що додаються:
1. Техніко-економічне обгрунтування проекту.
2. Перелік всіх відписок мені від нашої влади за 10 років.

P.S. У разі реалізації та здійсненні Вами вищевикладеного проекту, я готовий брати участь в якості технічного консультанта на всіх стадіях втілення в життя програми «Газоенергоcбереження».
Інші мої патенти у сфері енергозбереження-
1. «виробництво метану з вуглекислого газу і води методом електролізу», цим способом можна замінити ще на 50% всю потребу України в природному газі. Замість вуглекислого газу може бути будь сировину, яка містить вуглець.
2.Турбіна, винайдена мною з ККД до 95% може бути встановлена, як додаткова складова, на всіх енерготеплогенерірующіх об'єктах. Підвищить загальну ККД ще на 30% від реальних, які зараз на теплових і атомних станціях.
На основі цих винаходів мною придуманий новий тип двигунів внутрішнього згоряння, електрогенератори і турбогенератори.
Ці дві мої технології можуть забезпечити Україні енергетичну безпеку і скоротити імпорт енергоносіїв. Україна стане нарівні з будь-якою країною світу за економічними показниками виробництва ВВП на душу населення, а продукція стане конкурентоспроможною для закордонних ринків. За рахунок цього можна буде здійснювати всі соціальні програми держави.
Проживаючи у Львові з 1974 року, я був членом КПРС з 1979 року. Після розвалу Союзу, будучи безпартійним, ніколи не вступав ні в які партії та організації, які постійно пропонували мені свою допомогу для реалізації цього проекту, але так нічим і не допомогли. »
    Я не буду коментувати Сашине звернення. Я не голосував ні за цього, ні за попередніх Президентів України. У нас чиновницько поголів'я розрослося до таких розмірів, що з ним впоратися могли б тільки Сталін та Гітлер. В крайньому випадку, бацька Лукашенко.
    Моє дитинство припало на Сталінські часи. У 1948 році, коли я жив з батьком у Чернігові, до нашої сусідки Єлизавети Вікторівни Цитович повернулися з Колимськго заслання батько з братом, відгорбативши там десятку. Її тут же виключили з партії і звільнили зі школи. Її донька, третьокласниця Віка написала листа Сталіну. Що мати, нагороджена за педагогічну діяльність орденом Леніна, весь час плаче. Що їм нічого їсти. Що якщо її дідусі в чомусь і були винні, то вони відбули покарання повністю і родина не повинна страждати за них. Через пару тижнів вже директора школи відправили до Сибіру. Єлизавета Вікторівна була відновлена в школі, а її батьку та  брату надали роботу. Це був жорстокий, але справедливий час. Тоді кожен чиновник та вождь відповідав власним життям за доручену справу. Навіть тюремники не сміли відкрити і не відправити лист, адресований Сталіну чи іншому вождю. Всі листи доходили до адресатів і по ним приймалися заходи!
    Мого вуйка Марка Вороного схопили в 1934 за доносом письменника Івана Ле. Після місячних катувань слідчий Бондаренко змусив його підписати потрібні свідчення на своїх друзів Рильського та Сосюру. Але вони прожили довге життя, його ж розстріляли в 1937.Сосюра сп'яну написав особисто Сталіну: «Дорогий товариш Сталін! - У 1934-му році мене виключили з партії як зоологічного націоналіста, а я не мислю життя без партії. Мене доводили до думки про самогубство, але я не зробив цього тому, що занадто багато страждав український народ, щоб його поети стрілялися ». Лист закінчувався словами: «Ти моє єдине спасіння і притулок. Батько! Врятуй мене! » Сталін написав на листі резолюцію:« Відновити в партії. Лікувати ». Так Сосюра з Булгаковського Івана Бездомного перетворився на провідного поета України.
    За Рильського його мати просила Хрущова. Хрущов подзвонив Сталіну і від Рильського відчепилися. Замість його керівником «української військової націоналістичної організації» зробили Миколи Зерова. Мати Марка-Віра Вербицька не зважилася написати Сталіну чи Хрущову. Ось і загинув юний поет ...
    Коли мене у 1979, за передачу своїх технологій югославам КГБ хотіло запроторити до Семпалатинська, я звернувся до Костянтина Устиновича Черненка, котрий курував Раменське м’ясопеереробне підприємство Кремлівської райспоживспілки, де я працював і впроваджував свої винаходи. Я пояснив йому, що віддав югославам те, що заборонив впроваджувати у нас Мінм’ясопром, бо винаходи не повинні губитись для людства. Після цього Міністр м’ясної промисловості Антонов, який заборонив впровадження, отримав партійну догану, а мене замість Семипалатинська повернули до львівського вузу  і я отримав змогу облітати-об’їздити весь СРСР, впроваджуючи свої розробки. Бо тоді Інтереси Держави були понад усе.
    Замість того, щоб коментувати Сашиного листа, який він передав до Адміністрації Президента, де він благополучно «загубився»( пройшов місяц, а відповіді Саша не отримав), я опублікую його в зарубіжних виданнях. Адже нині  якийсь  чиновник з Адміністрації Президента, може «загубити» дарчий лист в свою кишеню і йому нічого за це не буде. Потім зміниться Президент і  цей чиновник стане власником Сашиних патентів і заробить на них мільярди. Сподіваюсь, що читачі з нашої діаспори, прочитавши про Сашини винаходи, зв’яжуться з ним  і з його допомогою впровадить щось у себе.
     К.т.н.Володимир Сиротенко (Вербицький)
Правнук автора «Ще не вмерли України»

Немає коментарів:

Дописати коментар