Дунаївці!!! https://youtu.be/QkJ7853_Wvs

суботу, 10 жовтня 1998 р.

Газета "День" - "Скандальний сюрприз від "Львівських сувенірів" (10 жовтня 1998 р.)

У січні 1995 року в львівській філії «Приватбанку» було відкрито розрахунковий рахунок ТзОВ фірма «Львівські сувеніри». Засновник цієї структури Олександр Єкімовських поклався на високий рейтинг цього банку, небезпідставно вважаючи, що «Приватбанк» - це надійно. Оскільки «Львівські сувеніри» працювали з ноу-хау по порцеляні, а робота у цій сфері потребує особливої пунктуальності і попередньої тривалої підготовки, то розрахунковим рахунком пан Єкімовських, як він твердить, тривалий час не користувався.

Але у жовтні 1997 року підприємцю Єкімовських пощастило з кредитом (щоправда, не у «Приватбанку»): він домовився з німецько-українським фондом підтримки малого і середнього бізнесу про надання грошового кредиту для купівлі електричної тунельної печі для керамічних виробів. Втішений удачею Олександр Анатолійович побіг до міцних мурів „Приватбанку” на вулиці Гуцульській і зажадав видати йому весь пакет потрібних доку-ментів-довідок про фінансову діяльність своєї фірми за останні два роки. Яке ж було його здивування, коли Єкімовських довідався з руху коштів що хтось два з половиною роки користувався розрахунковим рахунком «Львівських сувенірів», провівши порахунках 359 тисяч гривень. За роз'ясненнями засновник і директор «Львівських сувенірів» звернувся до заступника директора Західного головного управління «Приватбанку» пана Андрія Скорохода, який, будучи другом підприємця і керівником юридичного підприємства «Феміда», відкривав йому рахунок. Останній, як стверджує добродій Єкімовських, запевнив, що всі питання під контролем у Скорохода і дав йому чисті незаповнені довідки «Приватбанку». Така відповідь не задовільніла підприємця і він написав про дивні справи з рахунками своєї фірми в СБУ, податкову міліцію, Генпрокуратуру і в головне управління «Приватбанку» у місті Дніпропетровську. Після цього рахунок «Львівських сувенірів» було заблоковано, виставлено їм за несплату податків 540 тисяч гривень штрафних санкцій, що повністю паралізувало роботу фірми.

Слідчий відділ податкової міліції, детально вивчивши заяву, порушив кримінальну справу №140-3834 за статтею 148 (2) ч. III ККУ (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах) від 14.07.1998 року. Вималювалась цікава картина: гроші на рахунок «Львівських сувенірів» тільки-но приходили, як наступного дня за сфальсифікованими документами відразу ж ставали готівкою і зникали у невідомому напрямку.

Наприклад, 17.01.1995 року на розрахунковий рахунок фірми прийшло 15 мільярдів 597 мільйонів 750 тисяч карбованців. Наступного дня уся ця сума була таємниче перетворена у валютну готівку нібито видану Єкімовських О. А. як гроші на відрядження. Пан Єкімовських і не підозрював, що на одне відрядження йому виплачують сто тисяч доларів. Найцікавіше, що усі вісім переказів «Львівським сувенірам» зробив латвійський «Талсі-банк» під угоду про капітальний ремонт якоїсь споруди. Решта десятки тисяч гривень надходили на рахунок «Львівських сувенірів» з інших не менш цікавих структур. А куди ж вони йшли?

20 лютого 1996 року «Львівські сувеніри» проплачують УМЗ (Український мобільний зв'язок) 241 мільйон 875 карбованців за мобільний телефон (і 600369) по угоді між... львівською філією «Приватбанку» і львівською філією УМЗ. На запит пана Єкімовських в УМЗ відповіли, що ця угода комерційна таємниця, телефон вони видали згідно з угодою між УМЗ і ЗГРУКБ «Приватбанк», а отримав його водій пана Скорохода,

27 грудня 1996 року українсько-австрійсько-латвійське СП «Волф Алм» купує у ТзОВ «АІСА» спільно з фірмою «Львівські сувеніри» (гроші йдуть і з рахунку останньої) за 4 тисячі 956 гривень кухонний гарнітур. Як і в решті десятках випадків, цю угоду було укладено без відома і за спиною добродія Єкімовських.

Підприємство юридичних послуг «Феміда», регулярно отримувала з рахунку «Львівських сувенірів» великі суми нібито за юридичні послуги. А директором і засновником «Феміди» є Скороход Андрій Володимирович. Ще один цікавий шлях грошей визначили слідчі львівської податкової міліції в процесі заглиблення у матеріали справи.

26 червня платіжним дорученням від 30.05.1997 року державна інспекція по контролю за цінами перерахувала українському СП «Львів-Петроліум» 1 тисячу 435 гривень за нафтопродукти. А вже 17.06.97 на фірму «Львів-Петроль» прийшов лист за підписом начальника інспекції з проханням не рерахувати 1 тисячу 435 гривень на рахунок «Львівських сувенірів». Такі операції за схемою Інспекція - «Львівські сувеніри» або Інспекція — підприємство — «Львівські сувеніри» проводились декілька разів; На таких підприємствах, як «Львівспецкомунтранс» і «Хлібзавод №1», інспектори вишукували різноманітні порушення, а керівник примушував директорів цих структур перераховувати на «Львівські сувеніри» кошти підприємств. Виникає логічне питання: а що єднало колишнього голову інспекції і пана Скорохода?

Без сумніву - дружба. А тепер ще й кримінальна справа з важкими статями ККУ.

Намагаючись уточнити деякі нюанси банківської діяльності, репортер «Дня» звернувся за коментарем у відділ по контролю за валютними операціями управління податкової міліції державної податкової інспекції Львівської області. Керівники цього підрозділу підтвердили, що останнім часом з'явилась тривожна тенденція до реєстрації фіктивних структур, які реєструються на загублені паспор-ти або на осіб, що повмирали чи виїхали на постійне проживання за межі України. Це відкриває широкі можливості для не-облікованого тіньового обігу значних грошових сум, їх «відмивання» та повторного використання у тісній співпраці крн-міналітету з банківсько-креднт-ннми установами та іншими фінансовими організаціями. Останні, при підтримці рекетирсько-бандитських угрупувань допускають проведення таких незаконних операцій з метою зміцнення економічної бази організованної злочиності та тіньової економіки. Працівниками відділу лише у місті Львові розкрито 28 таких «липових» структур, фінансова діяльність яких призвела до нанесення державі збитків в особливо великих розмірах у вигляді несплати  податків у бюджет. У нашому місті послугами таких конвертуючих, фіктивних структур скористались 1200 суб'єктів підприємницької діяльності. Найбільш ураженими фактами відкриття фіктивних розрахункових рахунків є ряд банківських структур міста Львова. У ЗГРУ КБ «Приватбанк», наприклад, було виявлено сім таких «липових» структур, зареєстрованих за «липовими» документами. «Ентузіаст», «Форз», «Валерій-приват», «Дуга», «Даугава», «Львівмашбуд», «Роза вітрів», — по всіх цих фірмах порушені кримінальні справи за ознаками злочину передбаченого ст. 148-2 ч. III ККУ (умисні дії, що привели до ненадходження в бюджет податків та інших обов'язкових платежів в особливо великих розмірах). Загальний оборот фіктивних цих фірм — 12 мільйонів гривень, з яких не сплачено в бюджет близько чотирьох мільйонів гривень податків. Між іншим, одна з цих фірм була відкрита на студента, що загубив свій паспорт у 1994 році, друга на вигадане прізвище, а третя — взагалі на «бомжа», який і не підозрює, що став крупним підприємцем.

Проаналізувавши, систематизувавши та узагальнивши інформацію, зібрану податковою міліцією Львівської області, львівська обласна прокуратура 31.10.1997 року порушила кримінальну справу № 183-0075 за статею 167 ч.2 ККУ за фактом халатності допущеної посадовими особами ЗГРУ КБ «Приватбанк». Працівники цього банку навіть не повідомили в податкову інспекцію про існування у них як розрахункового рахунку «Львівських сувенірів», так і наявність електронної пошти «Банк-клієнт», встановленої на фірмі «Феміда», Це н послужило підґрунтям для подальших зловживань.

На цін стадії підготовки матеріалу до друку автор вирішив звернутися за коментарем до директора ЗГРУ КБ «Приватбанк» Олега Сергеєва. Пан Олег, перечитавши все вищенаписане, відмовився давати коментарі, однак, зауважив, що він не хотів би, щоб в публікації фігурувало його прізвище. Сергеєв не погодився з деякими твердженнями підприємця Єкімовських, бо, на його думку, вони не відповідають дійсності. Щодо порушених справ про халатність співробітників ЗГРУ КБ «Приватбанк», то директор підкреслив, що «деякі кримінальні справи порушуються лише для того, щоб вияснити справжній стан речей і не більше».

Начальник відділу по особливо важливих завданнях управління податкової міліції ДНА Львівської області Павло Васильович Боднарчук погодився доповнити цей матеріал.

«Станом на сьогодні, - прокоментував він в помешканні пана Скорохода і в ного службовому кабінеті в КБ «Приватбанк» нашими співробітниками проведено обшуки, вилучено мобільний телефон, дискети, документи. Почалась детальна перевірка фактів». (Сьогодні вже встановлено: підписи пана Єкнмовськнх і печатки «Львівських сувенірів» підроблені - авт.).

- А чи може таке бути, що справа проти Андрія Скорохода розвалиться?

- Життя покаже. Все, що вимагалось законом від нас, ми зробили. Між іншим, стаття 148 (ч.2 ) III передбачає до п'яти років позбавлення волі... Не кожному такий «сувенір» до душі.

Р.8. Нещодавно УБОЗ Львівської області спільно з обласною прокуратурою затримали одного з «діячів», який зі спільниками роками займався переведенням безготівки в готівку через ним створені фіктивні фірми. Ці структури мають пряме відношення до цієї публікації.


Микола САВЕЛЬЄВ, „День”


P.S. У зв'язку з тим, що реакція Приватбанку на цю статтю була негативною, керівництво Приватбанку подало в суд на редакцію газети "День", щоб захистити честь і гідність Приватбанку, які на їхню думку були ображені !!! Сталося чотири судові розгляди, які Приватбанк всі програв, так як в матеріалах доведено вся правда злочинницько-шахрайських дій керівництва ЗГРУ Приватбанку.



К убийству Гонгадзе причастен Тигипко, Шлапак и Скороход?

Больше информации на портале Антикор: https://antikor.com.ua/articles/3477-k_ubijstvu_gongadze_prichasten_tigipko_shlapak_i_skorohod




истинные виновники гибели Георгия Гонгадзе были тогда возле Кучмы, и сейчас снова рвутся к абсолютной власти и деньгам по трупам, не останавливаясь ни перед чем и ни перед кем!  Имена финансовых мошенников и их бизнес-холдингов, благодаря Вам и Вашему покровительству, стали «наиавторитетнийшими» из чиновников Украины, которые подставили  Украину ради своих корыстных амбиций во власти, с помощью которой они преступно наживали свои капиталы.  Главные «монстры» ваших бед: Тигипко Сергей Леонидович, мозг и организатор КБ «Приватбанк» и его друг - соратник по ВЛКСМ Шлапак Александр Витальевич, которые с помощью кума Шлапака - Скорохода Андрея Владимировича превратили банк в «Приватбанду».  Будучи 8 лет членом ГОКОД, начальником штаба и командиром отряда я и Схороход Андрей сделали наш отряд лучшим в Украине и СССР. Таким образом мы имели общих друзей – товарищей в милиции, КГБ, прокуратуре, горкоме, обкоме и ЦК.


После развала СССР Скороход А.В. создал юридическую фирму «Фемида», взяв в соучредители начальника областного отдела юстиции пана Тертичного (будущего главу админ суда Львовской области и Киева). Работая директором этой фирмы Скороход А.В. регистрировал общества с ограченой ответственностью всем желающим, в том числе бандитам, мошенникам всех рангов, конкретно 15 фирм авторитета Завинского (Завиня) и фирмы Шлапака А.В.


Однажды я со Скороходом встретил Шлапака А.В. в аэропорту и отвез его домой, пока мы ехали Шлапак показал документы подписанные Тигипко С.Л. о создании во Львове Львовского филиала КБ «Приватбанк». Тут же, в машине, он назначил Скорохода А.В. своим первым заместителем с правом подписи документов. Скороход быстро оформил регистрационные документы и начал собирать клиентов для банка. Так как у нас был общий офис, то есть моей фирмы «Львовские сувениры» и фирмы «Фемида», поэтому мы были все время вместе. И наши печати лежали в общем сейфе, а секретарем была его жена.


Офисом вместе мы начали пользоваться тогда, когда вы получили полномочия от Верховной рады, начали управлять Украиной. Мой контракт на поставку из Екатеринбурга оцинкованной стали в Чехословакию на 1,5 млн. долларов был обречен на форс-мажор из-за квотирования и лицензирования, то чего не было до подписания контракта. Но вагоны из Екатеринбурга уже прибывали во Львов, полгода я со Скороходом пытались найти правоту в кабинете министров, но ничего не получилось. Кирпа покойный забрал у меня 4 вагона (240 тонн) оцинкованной стали за простой вагонов, а Скороход не получил от меня своего вознаграждения.


Тогда Скороход А.В. сказал мне что он думает про Вас и Вашу власть, обещав отомстить.


Месть иезуита: 1. Где взять деньги?


- Конфликт между начальником УВД Львовкой области и авторитетом Орестом Завинским кончился его убийством, в день приезда генпрокуратуры для его допроса. Сразу на следующие три дня Скороход А.В. радостно начал сорить деньгами, покупать машину, квартиру, конвертировать наличные всем желающим под 7%. До этого у него денег не было!!! Много раз он занимал деньги у меня!!! Теперь все стало наоборот!!! Свидетелей об открытии счетов во Львовском филиале КБ Приватбанк Завинским Орестом на подложные документы кроме меня и его зама Курочкина В. не было. Таким образом, он украл сразу несколько миллиардов купонов со счетов его фирм, а дальше по ним обналичивал с Курочкиным В. деньги. Скупая на них по дешевке всю недвижимость первых этажей во Львове для магазинов и офисов Приватбанка, земли для заправок Коломойского. Так бандиты Завинского «Завини» остались нищими, а во Львове появился новый богатый банкир.


Читайте также: Украинская организованная преступность и «забвение» в Google

2. Где взять власть?


- По приезду из Днепропетровска Скороход А.В. похвастался, что скоро Кучма (Вы) сделает Тигипко преемником, Шлапака помощником, а его - главой ЗГРУ «Приватбанка» и выставил по этому поводу банкет. На этом банкете Скороход процитировал Тигипко: «Власть – это не владение заводами, морями, пароходами, а эффективное управление чужой «государственной» собственностью в свою пользу под крышей Президента».


Кстати, при найме на работу на должность Главы правления КБ «Приватбанк» Тигипко поставил Коломойскому только одно условие: «Полное доверие и невмешательство в управление банком». Так он заработал Коломойскому и себе деньги, а главное пришел к власти с Вашего благословения.


Шлапак А.В. попросил меня помочь его любовнице родить ему ребенка, я согласился и уговорил свою подружку-гинеколога патронировать Гелену Герардиевну, она по три раза на день ставила ей капельницы, через пол года родился Шлапак. Скороход А.В. стал крестным отцом, моя подружка крестной матерью, а Гелена Герадиевна стала доверенным лицом по сбору денег для Шлапака со всех его торговых объектов во Львовской области, вдобавок он ей купил квартиру и машину.


Через неделю после этого Шлапак попрощался с нами в ресторане «Гранд Отель» и уехал к Вам, помощником Литвина В. После этого на всех наших общих знакомых милиционеров, прокуроров, СБУшников, судей посыпались повышения в должностях с космической скоростью. Скороход А.В. лично всех поздравлял и вручал им новые погоны, что б все знали, какой он всемогущий. После этого он придумал сеть супермаркетов по бытовой технике «Интер маркет», «Арсен», «Фокстрот», «Шок», «Елит», «Метро» использовав при этом всю власть Тигипко, Шлапака, и своих правоохоронцев совместно с бандитами, которые возили левый спирт на подпольные заводы коньяков и водки Тигипко на востоке.


Кстати, все что шло через границу львовских таможен для вышеперечисленных супермаркетов Скороход А.В. делал от Вашего имени - таким образом, и он получил свой кусок власти.


3. При чем здесь я и Гонгадзе?


- Когда я был командиром комсомольского оперативного отряда по борьбе с хищениями социалистической собственности г.Львова при ГК ЛКСМУ Львова у нас были кураторы, от УВД г.Львова. Последним куратором был капитан милиции Бзикадзе Реваз Шалвович, родом из Сухуми. В 1988 году мне оформили инвалидность после травмы при задержании расхитителей (газеты, телевидение СССР), и благодаря своим разработкам, изобретениям и НОУ-ХАУ начал работать в СП «Украпол», а в 1991 году создал ООО Фирма «Львовские сувениры». С Бзикадзе Р.Ш. мы общались через день, так как он был моим соседом через дом. Будучи замначальника уголовного розыска, Реваз познакомил меня со своим начальником Гусаченко Володей. Однажды, проходя мимо РОВД, я со Скороходом А. встретил Бзикадже Р., он пригласил нас на День рождения Гусаченко В., мы зашли наверх, к нему в кабинет, так Скороход был познакомлен с ним. Через полчаса по РУВД подъехал спортивный автомобиль, из него вышел авторитет Коля «Рокеро», поднялся и присоединился к нам. Через 2 часа пьянки все были друзьями а Скороход начал тесные бизнес-отношения с Гусаченко и «Рокеро».


Гусаченко был переведен в УБОЗ и получил подполковника, ездил в форме – сопровождал левый спирт на Тигипковские заводы. «Рокеро» и компания в Польше переупаковывала медикаменты и прочие просроченные товары для поставки в Украину через Скорохода А. в его супермаркеты и через его счета. «Рокеро» поставлял Скороходу А. фальшивые доллары, а Скороход их легализовывал через банкоматы Приватбанка, так как он был главным по валюте и ЗГРУ КБ «Приватбанк». Однажды я, будучи в кабинете Скорохода А. на улице Гуцульской, стал свидетелем его разговора с Тигипко С.Л. Тогда он еще был главой правления Приватбанка. Тигипко С. просил его встретить самолет с двумя миллионами долларов, Скороход ответил что встретит и получит. Он спросил меня, смогу ли я помочь привести мешки с миллионами – я ответил, что это опасно без охраны, он сказал, что никто не знает о деньгах и поэтому нечего бояться. Так и было, тюки, мешки были без признаков, что в них были деньги. Скороход А. их получил, и мы приехали на улицу Гуцульскую, где их занесли в его кабинет.


Однажды Гусаченко В. в присутствии начальника уголовного розыска УВД Львовской области и Скорохода А. попросил их подвезти к УВД области, они были изрядно выпившие, я согласился и их подвез. Когда они вышли из машины, я вышел попрощаться и ехать дальше. Гусаченко В. заявил мне, если я попытаюсь сделать что-то плохое против Скорохода, то его бандиты вывезут меня в Брюховичи и спалят вместе с машиной. После этого он взял меня за рубашку в кулак и спросил меня, понял я его или нет! Я ответил, что понял и, вывернувшись, ударил подполковника в грудь, тот упал, а я сказал, что теперь ему надо беречь свою машину. Сел и уехал. Так я поссорился со Скороходом и Гусаченко В. и, вплоть до его увольнения из УбОЗа, я колол ему колеса, даже когда он ее ставил под окнами дежурки РОВД.


Читайте также: «Универсал Банк» Сергея Тигипко отмыл очередной миллиард: прокуратура предъявила подозрение

В 1996 году я окончательно закончил все испытания по производству керамики «Веджвуд», самой дорогой и красивой в мире. Причем, я мог уменьшать копию на 500% без изменения качества.


После этого я решил купить современную туннельную печь обжига для керамических миниатюр и договорился о кредите на нее. Пришел в КБ «Приватбанк» попросил главного бухгалтера документы и обнаружил движение неизвестных мне миллиардов купонов и сотен тысяч долларов на моем счету. Я пришел к Скороходу А. за разъяснениями, тот дал мне чистые бланки с печатями банка и сказал мне пиши что хочешь. Я ответил, что писать ничего не буду, пока он мне не пояснит, откуда и куда делись деньги по моему счету. Я ему дал три дня для улаживания этой проблемы. Через три дня я пришел к нему в кабинет, а он просит меня, чтобы я брал кредит на другую фирму, я отказался и сказал – «отныне мои проблемы станут твоими». Он нагло засмеялся и сказал, что там везде мои печати и мои подписи.


Куда я только не обращался с заявлением о возбуждении уголовного дела против Приватбанка и Скорохода конкретно. Все крутили пальцем возле виска, что я ненормальный и поднимаю руку на главного «мафиози» Львова и советовали с ним помириться, пока не поздно. Так никто мое заявление и не зарегистрировал. Но все его изучили и «подоили» Скорохода А.


Встретив Реваза Бзикадзе, я услышал от него, что Скороход предложил ему работу в службе безопасности банка, если он уговорит меня помириться с ним. Сказал, что поедем на природу, выпьем вагон водки с вагоном шашлыков. Я ответил Бзикадзе, что мириться с ним буду, если он предоставит все документы об оплаченных по моей фирме налогах, иначе - война. Скороход А. налоги платить не собирался, так как имел там начальника внутренней безопасности ДПА генерала Шабаева, которого отправил на тот свет, как и Гусаченко когда они были уже ему не нужны.


Я поехал в генпрокуратуру в Киев и на приеме у Ольги Колинько зарегистрировал свое заявление о возбуждении уголовного дела по моей фирме, по которому и было возбуждено 17 уголовных дел, но в последствии прокурор области Ренажевский заставил следователя объединить их в одно и взявши дважды у Скорохода 150 и 100 тысяч долларов закрыл их у себя в сейфе, а следственную группу разогнал. Галомшу отправили в другую область. Я написал об этих бандитских действиях Скорохода А. в газету «День», где главным редактором была жена Евгена Кириловича Марчука. «Приватбанк» подал на меня и газету «День» в суд за честь и достоинство банка. Так как, после публикации в газете, больше половины клиентов банка перешли в другие банки.


Представленные мною доказательства были достаточны для решения суда. Четыре апелляции «Приватбанка» провалились. Последний суд которые я и газета «День» выиграли, был Минский суд г.Киева. Вердикт: «Все изложено правильно, обжалованию не подлежит». Пока я ехал со Львова на этот суд, Вы Е.К.Марчука назначили секретарем РНБО, и судья знала об этом, а я не знал. С тех пор мне советовали многие сидеть тихо, и не просить компенсации, так как легче им было заплатить киллеру, чем мне. Привыкший к борьбе в оперотряде и справедливости (на моем счету 2,5 тыс. пойманных расхитителей, из них 28 работников милиции), я везде доказывал их виновность в судах.


Однажды я встретил Реваза с компанией. В ней оказалось еще два грузина, один был Георгием Гонгадзе, другой его названый брат, остальные были ребята из УНА-УНСО. Реваз в двух словах описал им мою войну с Приватбанком, и как я ее выиграл у Приватбанды. Я предложил Георгию все свои материалы для опубликования в его интернет-издании, так же сказал ему, что это будет жирной точкой в материалах, который ему предоставит Георгий Омельченко по Приватбанку и махинациям Тигипко С.Л. Георгий согласился. Однажды, когда Георгий снова был с ребятами из УНА-УНСО в магазине на улице Русской, я подошел к нему и передал все имеющиеся у меня документы о Приватбанке, Скороходе А., Шлапаке А., и Тигипко С.


Больше я Гонгадзе Г. никогда не видел. Потом, когда все начали говорить, что он пропал, его видели якобы в «Приватбанке» на улице Гуцульской, что у него были финансовые проблемы с банком, это было озвучено генералом Пукачем.


В ходе следствия по Скороходу А. , он, дважды судимый за банковские махинации, мошенник и убийца, встречался с министром МВД Ю.Кравченко в ресторане «Высокий Замок» вместе со Шлапаком А., а потом точно так же встречался с Генпрокурором Потебенько здесь, во Львове.


Лично я не верю в то, что эти встречи были случайными и уж, тем более, что встреча Скорохода и Пукача до и после исчезновения Гонгадзе.


Я считаю, что публикация по Тигипко С. и его «Приватбанде» оставила крест на его политической карьере, как премьера и кандидата в президенты, как это он декларировал в своих бизнес-кампаниях.


Тигипко был уверен в том, что на пленках он нигде не фигурирует, потому и предлагал деньги на их расшифровку.


Поверив Ющенко, что он раскроет дело Гонгадзе, я подал заявление в генпрокуратуру пану Пискуну и пану Турчинову в СБУ, так же мой друг Миша Мужиливский передал премьеру Тимошенко Ю., которая обещала помочь мне, но как я понял – сняла с Коломойского и Тигипко деньги на выборы по полной программе, и на этом все затихло. Кроме этих отписок, которые я прилагаю, я больше ничего не знаю, но по своим каналам мне пояснили, что в 2005 году все документы уничтожили. Так ли это, я не знаю.


Перед вторым туром 2004 года, я был на дне рождения у Гайдучка И., который с Вами на фото в его кабинете. Он уверено заявил мне, что Медведчук В. будет головой Верховной Рады, Кирпа – президентом, а Тигипко С. – премьером. Ющенко – Янукович – аннулируются. Но все пошло не так, и Тигипко снова рвется к власти по трупам!


Тимур Грива для ОРД 02

Больше информации на портале Антикор: https://antikor.com.ua/articles/3477-k_ubijstvu_gongadze_prichasten_tigipko_shlapak_i_skorohod 

середу, 25 березня 1998 р.

Газета День "Зображення, яке може потрясти світ"

Його винахідник живе у Львові

Він винайшов новітню і технологію швидкісного, якісного і, головне, дешевого для замовника нанесення будь-якого зображення на будь-яку форму. Відтворені ним кольорові зображення не бояться атмосферних опадів і перепадів температур, витримують стовідсоткову вологість і температуру від -50 до 100 градусів. Це ноу-хау має шанс зробити переворот на ринку схожих послуг у світі.

Отже, Олександр Єкімовських, сьогодні керівник фірми «Львівські сувеніри», під маркою якої він і пропонує результати свого винаходу. Вроджений пошуковець, що ненавидячи комп'ютер усіма фібрами своєї душі, якось уперше сівши за нього і посидівши кілька годин, збагнув — ось те, що може дати йому в майбутньому не тільки гроші, а й велику славу. Непереможний оптиміст, про якого (хоча б з іншого приводу) написано багато статей, знято на Львівському телебаченні окремий фільм.

Олександр Єкімовських приїхав до Львова услід за своєю матір'ю із Свердловська. Саме там, на Уралі, приглядаючись, як малює, ліпить, різьбить його дядько — самодіяльний, але самовідданий художник — п'ятилітній Сашко з головою заглибився у малювання, а згодом — уже з семи років - майстерно робив кольорове фото. Саме зі Свердловська пішов він до армії, на мор-флот, про що завжди мріяв — у Владивосток. До речі, там, у Владивостоці, Олександр став інструктором   першої   у   тодішньому Радянському Союзі школи мічманів та організував найкращу на Тихоокеанському флоті художню майстерню, де поставив на тиражування усе, що було можна: чеканку, тощо. Ось де почала втілюватися його мрія: тиражувати мистецькі речі, зробити їх доступними для всіх. Правда, тоді Єкимовськнх ще не знав, що вона здійсниться, але у це дуже вірив. «Взагалі я ніколи не думав, — розповідає мені винахідник, — що буду цим займатися зараз, а не тоді, коли вийду на пенсію. Але життя так змінилось... Спочатку я працював бригадиром-електриком на Львівській залізниці, а тоді командиром її оперативного загону по боротьбі з крадіжками, далі такого ж загону району, міста, який став кращим в Україні і Радянсьму Союзі. Утім про це свого часу багато писані і показували по телебаченні, тому не вдаватимуся до подробиць. Скажу тільки, що тільки працівників міліції ми затримали 28 осіб. І ось, нарешті, — увесь час на справу, якою марив від дитинства. Як відбувається увесь цей процес, що і як треба робити, знаю тільки я, це мій винахід, моя можливість ще раз голосно заявити про себе».

Серед науковців Олександр ЄКИМОВСЬКИХ спробував це зробити на міжнародній конференції «Сакрум і місто», яка відбулася у Львові у березні минулого року. Він пропонував з допомогою його технології оформляти як культові споруди, ТАК і будь-які архітектурні будівлі. Ціна за нанесення зображення була у 5-10 разів дешевшою за пропоновані ціни чи то в нас чи де-інде, і робилося усе у десять разів швидше. До слова, навіть американці не мають схожої технології по кольору, коли можна передати не тільки сам колір, а й усі існуючі відтінки. Утім серед професійних львів'ян ідея підтримки і зацікавлення не знайшла чи то з огляду на звичайну людську заздрість чи то на пасивність. Утім буквально вчепилися в Олександра Єкімовських (за його словами) присутні на конференції поляки та мешканці Східної України. Прикро. Але на все, вважає винахідник, свій час.

- Усього, чого хотів у своєму житті, я досяг. Те, що можу запропонувати, воно нетільки цікаве, а й потрібне. Принаймні, конкурентів для себе я не бачу. Я провів 6 місяців для вдосконалення техніки і більше нічого нового в цій сфері для себе я не бачу.

Це Ноу-Хау може дати для промисловості новий початок, створити нові робочі місця і знайти пристосування навіть для застарілих комп'ютерних технологій. Це дасть помітне зрушення в світі. Я вірю що якимсь чином це відбудеться.

На даний момент Олександр Єкімовських намірений продемонструвати своє вміння на виставках: "Комп'ютерний офіс" та "Світ друку" які відбудуться одночасно 24 - 27 березня.

Нехай ці виставки принесуть автору близькі перспективи та спіхи!